Після уроку я вибігла з класу сама перша і наскільки швидко змогла прибігла додому (не хотіла зіштовхнувся з тими двома).
Щоб відволіктись зразу сіла робити уроки, потім дивилась дораму. В годин 8 вечора зрозуміла, що хочу соку, а так, як вдома його не було вирішила піти в магазин.
Одягнувши обтагуючий топ і джинсові шорти пішла до магазину. Купивши виноградний сік йшла додому і думала:"як добре, що я не натрапила на тих двох". Хто мене тоді тягнув за язик?
Якраз коли я заходила в квартиру мене хтось взяв за руку.
–В магазині була? Я теж...
  "Це Юнгі!? Бляха! Чому інколи не можна відключити думки? І що мені робити?"
–Ти любиш виноградний сік?–я кивнула–...ем... слухай... вибач за сьогодні. Давай зробимо вигляд, що нічого не було?–я знов кивнула–дякую. Заходь до нас, якось ми ж сусіди–і він, якось дивно всміхнувся, мені це здалося підозрілим–це не про те, що ти подумала.
–Про що я подумала?
–Незважай... просто заходь у гості в п'ятницю...
–Навіщо?
–Нууу... подивимося фільм, поп'ємо чай...
–Ага... я подумаю–і зайшла в квартиру замінивши двері.
  "Що він мав на увазі? Думаю не треба йти туди..."
–Так про, що це я думаю треба йти спати, а то поки я ходила вже й 9. Завтра треба раніше встати.
Спочатку пішла поїла бутерброди з сиром, потім пішла купатися і спати.